У острова дві назви - Елефантина і Абу (на давньоєгипетському), в перекладі значиться як «слонова кістка». Ця назва представляє нам про те, що в давнину острів відігравав ключову роль у торгівлі з використанням слонової кістки.

У період правління Першої династії правителів Стародавнього Єгипту (близько 3х тисяч років до н.е.) на острові була споруджена фортеця, що встановлює південний кордон країни (Єгипет). З плином цих обставин острів Абу став важливим центром торгівлі і прикордонною територією. Він як і раніше залишався стратегічно важливим пунктом в період всіх династій фараонів, в якості відправної точки для військових і комерційних експедицій до Нубії і на південь.

За часів правління 6-й династії фараонів (2345-2181 до н.е.) Абу був сильним, як політичним, так і економічним центром і, незважаючи на періодичні злети і падіння, острів зберіг своє значення до греко - римського періоду.

Крім цього, процвітаюче поселення Елефантини, був головним культовим центром поклоніння богам. Це бараноголових Хнум (спочатку це був Бог потопу, а з 18-ої династії йому поклонялися як творцеві всього людства), Сатет (дружина Хнума і страж південного кордону) та їх дочки Анукет. Щороку на Елефантині Богу приносили жертву, кидаючи її в води потопу. По подію часу релігійні будови розросталися, займаючи все більші території острова, внаслідок цього житлові райони пересунулися ближче до півночі острова, і на східний берег.

Храм міста Абу отримав смертельний удар в 4-му столітті нашої ери, коли в якості імперської римської релігії сюди було завезено християнство. З тих часів, поступово згасло поклоніння древнім богам, і оборонні укріплення були перебудовані на східний берег, на місце сучасного міста Асуана.